Бондинг на ніч, або Вечірній шлях до колискової

Батьки майже на увесь день розлучаються зі своєю дитиною, коли йдуть на роботу. Часу набутися разом увечері — обмаль, і це го­стро відчуває малеча. Як компенсувати нестачу та вибудувати ком­фортне родинне спілкування від зустрічі в садку й до вечірнього ри­туалу засинання?

 

Правило перших трьох хвилин

Вечірня зустріч дитини із батьками має бути значущою. Під­кресліть її важливість. Малюкові потрібні щирі емоції, він за день | став спраглим до обіймів рідних, їхніх голосів, пестощів, усмішок.

 

Психолог Наталія Сиротич радить скористатися «правилом перших трьох хвилин» — завжди зустрічати дитину з такою радістю, наче побачили ліпшого друга вперше за багато років. 1 не важливо, повернулися ви з магазину, куди вибігали на хви­линку, чи після довгого робочого дня.

Зазвичай, усе, чим хоче поділитися дитина, вона «видає» у перші хвилини зустрічі. Не змарнуйте цей час.

Зверніть увагу, як батьки зустрічаються зі своїми дітьми. Дорослі, які інтуїтивно виконують «правило перших трьох хвилин», одразу помітні. Вони присідають, щоб мати контакт із дитиною «очі в очі», обнімають та говорять, що скучили.

Для чого це потрібно? Дитина відчуває свою особистісну вагу, любов рідних. Добре, коли від перших днів її народження в родині панувала атмосфера бондингу [від англ, bond — зв’язок) — інтуї- | тивного зв'язку між матір’ю або іншими близькими людьми та ди­тиною, що не обмежується інстинктом. Це здатність розуміти, вгаду­вати і навіть передбачати бажання свого малюка. І формується вона не одразу, а з сукупності дрібниць, які стають традицією: дотиків І шкіра до шкіри, контактів на рівні очей, неспішних діалогів, спіль­них веселощів, та інших сімейних «фішок», що кожна родина вста­новлює для себе. Але чи не єдиним спільним для всіх є ритуал заси­нання дитини. Споконвіку його супроводжували співом колискових.

«Котику сіренький» у сучасному світі

Про цінність колискових написано багато. Мелодії, які нам спі­вали на ніч, — яскраві спогади дитинства. І справа не лише в тому, що колискова сама собою є художнім твором, до якого залучають змалку день у день. У ній — цілий всесвіт. Найперше, це голос мами. Має вона вокальні здібності чи ні, для дитини її голос найприємні­ший. По-друге, колискова будується на простих ритмах і мотивах. Вони повторюються раз за разом, ніби мантра. Це створює атмосфе­ру передбаченості, а отже спокою й рівноваги: світло вимкнене, те­пла рука дорослого поруч, мелодія лине й озивається в серці — у ній закладені щирі побажання гарного дитинства, радісної долі. Вона — своєрідна молитва, а мамина молитва має потужну силу. 1 скільки б її не повторювали, не набридає.

Колись було заведено співати коликових. Сучасні мами не мо­жуть цим похизуватися. Навряд чи хтось самотужки почне раптом вивчати пісні, якщо раніше цього не робив.

Чи не єдиним каналом правильного зв'язку із музикою для бать­ків ваших вихованців є ви, педагог дитини. Візьміть на себе цю місію.

Поясніть, що колискова працює ліпше новітніх методик ран­нього розвитку. Дитині важливіше бути під куполом любові й за­тишку. А його найліпше передавати через колисанку, спільне заспо­коєння та поринання в сон.

Якщо зовсім немає практики, порадьте батькам спочатку вми­кати готовий аудіо запис, підспівувати за голосом, який веде мело­дію. Поступово потреба звукової підтримки відпаде. Головне, робити це щиро, адже дитина відчуває фальш. Перевірте, чи дієві ваші вправляння: за певний час підгляньте за дитиною, може вона вже присипляє ведмедиків, мугикаючи знайомі мелодії? Якщо так, ви відновили «закон природи» у своїй сім’ї, тож він житиме в майбутньому. Колискові будуть інші, але не це важливо. Голо­вне, що вони будуть.